Але-хохол, я вам розкажу як відбувався мій неймовірний пригодницький вихід наркомана-коміка. Так от, була собі осіння субота, коли був гарний кодеїновий настрій. Я вирішив зекономити час і не марнувати його на пошуки закладок. Шукаючи свою наркотичну атмосферу, я шматував місто, двигаючись від одного до іншого дилера. Це була така продуктивна руханка!
Розкішна подорож терпіла певні послаблення, коли нашелепа вмовила мене взяти герич у набагато більшій кількості, ніж планував. Вона так переконала мене, що я згодився. Єдва не отломався всухую, коли зрозумів, що їй треба знайти собі гарний джінсовий спідній. Але-хохол, я ж не був її особистим шоппером! Проте, я вклав усі зусилля, щоб шукачек герічу став її другим пріоритетом.
Нарешті, коли герич був куплений і світ став набагато працьовитішим, ми з дівчиною вирішили піти в наш улюблений клуб. Там, в морі луною музики, ми занурювалися в прец на повні обороти. Я почав клинити і бачити всілякі химерні образи, які грали на стінах і танцювали на танцполі. Зараз ви, можливо, думаєте, що я переміг закладки, але ні. Вони прийшли до мене самі – маленькі вболівальниці, які бажали підласкати своїми пір'ями.
| Назва закладок |
Опис |
| Рожеві крильця |
Несамовито посміхались і пританцьовували |
| Сині стрибунці |
Бодро підлітали вгору і вниз, позодуваючи моїм волоссям |
| Золота ріка |
Розливалась по танцполю м'якими хвилі і танцювала зі мною |
Справжній перебіг очолила Золота ріка. Вона сплелася з моїм тілом і ми спільно танцювали під блискучими ліхтарями. Я відчував себе в кіно, де я грав головну роль у фантастичному фільмі, який сам же і створив своїми галлюцинаціями.
Дурдом! – подумав я, але виявилось, що цей дурдом був найвеселішим, де я коли-небудь перебував. Мої сміховини регулярно ділилися з усіма довкола, притягуючи відчайдушних приколістів, які хотіли частку веселощів.
Свито! Ми двигалися крізь ніч, як корабель по морю. Мої руки толкали герич, а душа дзвеніла, як мелодія на струні. Я був центром світу, наркотичного світу, який я сам створив.
На ранок зніголосивився, чутки про мою веселощівку вже чули всі. Дівчата розповідали про мої шутки, хлопці – про мої пригоди з геричем. Я став героєм, але ця слава плакала і вимагала нових витрат сил. І я, молодий та незалежний, був готовий продовжувати свою безумну подорож.
І ось вам моя історія, як я купив кодеїн, кутив з дівчатами протягом усієї ночі і дня. Це було епічно! Такі моменти варто пережити, щоб відчути себе на висоті, коли ти п'єш з гірких чаш наслади.
А ну-ка, вот и я, наркоманчик-гопник, решил поделиться своей историей о том, как я купил закладки и катался на электричке обдолбаный.
Дело было в прошлый вторник, когда я решил себе купить что-то крутое на трипчик. У меня уже был паль на геро, но хотелось чего-то нового, что бы зажечь на полную катушку. Решил обратиться к Максу, у него всегда были закладки разные, и он знал, где достать качественное дерьмо.
Встретились мы на детской площадке, погода была серая, но мне это не мешало. Все равно, как только я приму депресняк, мир вокруг меня станет таким же серым и унылым. Что ж, так мне и надо.
— Привет, Макс! — сказал я, перебирая пальцами свой замаскаченный кепку. — У тебя есть что-нибудь интересное?
— Конечно, бро! У меня есть свежие закладки на каннабис. Качество огонь, сам проверял! — ответил он с широкой ухмылкой на лице.
— Вот это да! Заценим! — воскликнул я, стараясь выдавить из себя энтузиазм в ожидании предстоящего путешествия. А вдруг, в этот раз оно будет настоящее? Взял я два пакетика геро, чтобы хоть как-то себя поддержать в этом сложном мире. Потом Макс достал из своего кармана каннабис, и я почувствовал, как слюнки потекли мне по щекам. Ах, как я ждал этого момента! Дальше он достал маленькую пакетик с медленным.
Я не мог удержаться и рванул открыть пакетик с геро. Чувство счастья охватило меня сразу, как только запахнул я эту гадость. Вот он, мой спаситель от реальности! Я взял небольшую дозу и начал жадно втягивать в себя эту жидкую смерть. Ощущение стало лучше, голова стала легче, а все проблемы исчезли.
А теперь самое интересное — поехать на электричке. Я сел на первый попавшийся поезд и вздремнул. Проснулся я уже на конечной станции, а глаза не могли привыкнуть к свету. Блеф, на комнате! Чувствовал себя я так, будто попал в другую реальность. Вот это был трипчик!
Медленно я поднялся с места и начал прогуливаться по платформе. Виделось, что мир вокруг меня двигается в замедленном темпе. Вокруг меня были люди — нормальные, приличные люди, которым, наверное, в голову не приходило бы кататься на электричке обдолбанными. Я смеялся над ними, ведь они не знают, что такое настоящий кайф.
«Эй, парни, а у вас что-то есть?» — спросил я у группы молодых парней, которые потягивали бензы на скамейке.
«Нет, у нас своего добра полно, не нужно нам никакие закладки!» — ответил один из них и ринулся прочь.
Я не расстроился, ведь я знал, что настоящий кайф — это только с закладками!
Мое путешествие на электричке облетело так быстро, что я даже не успел заметить, как я вернулся на свою станцию. Но я знал, что это было самое крутое путешествие в моей жизни. Я почувствовал себя живым, вопреки своим проблемам. Вот только эти проблемы и нашли меня сразу после возвращения домой.
Но знаете что? Я не сдался. Я знаю, что существует настоящий кайф, и я сделаю все, чтобы его найти!